2018-01-15-AE__1675-resized

Ірина ГЕРАЩЕНКО

«Не варто вже зараз починати змагатися у виборчому популізмі, краще разом цей рік попрацювати на розвиток країни»

Сьогодні розпочинає роботу нова, восьма, сесія Верховної Ради України восьмого скликання. Які найважливіші завдання стоять перед парламентом? Це та інші запитання ми адресували Першому заступнику Голови Верховної Ради України Ірині ГЕРАЩЕНКО 

— Головне, щоби наступну сесію не накривав подих виборчої кампанії — і президентської, і парламентської, яка насправді починається через рік, але в українських реаліях стартує завжди раніше. Наступні вибори відбудуться в Україні (у мене немає в цьому сумнівів) — у 2019 році, тому не варто вже зараз починати змагатися у виборчому популізмі, краще разом цей рік попрацювати на розвиток країни. Потрібно знаходити конструктив, компроміси в роботі парламенту. Ключовими питаннями будуть кадрові. Вже в лютому—березні ми зобов’язані повністю оновити склад ЦВК, також Президент України подав кандидатуру нового голови НБУ, і парламент має сконсолідувати зусилля для прийняття цього рішення. Є неподобством, що декілька ключових комітетів парламенту досі залишаються «обезголовними», й ці кадрові неузгодженості  деструктивно впливають на нормальну повноцінну роботу комітетів та організацію роботи всієї Верховної Ради.

У центрі уваги парламенту має залишатися блок національної безпеки та оборони. Очікуємо від Президента подання нового законопроекту про національну безпеку, Комітетом з нацбезпеки та оборони напрацьовується для винесення на голосування у сесійній залі законопроект про цивільне розмінування. Цей закон також дуже важливий у контексті діалогу з нашими західними партнерами щодо технічної допомоги, яка надається для розмінування. Адже міни залишаються одним із головних безпекових викликів для Донбасу, який надзвичайно постраждав від російської агресії. Уже в лютому є шанс в цілому прийняти закон про дипломатичну службу, над яким ретельно попрацював профільний комітет.

Потрібно також зосередитися ще на двох ключових позиціях.

Перша — економіка. Адже бачимо тотальне невдоволення українців рівнем свого життя, тож відповідні структури  мають разом попрацювати, аби гідно провести приватизацію після прийнятого відповідного закону, що наповнить український бюджет необхідними коштами. А в центрі уваги уряду і парламенту має залишатися дерегуляція, щоби створювалися нові робочі місця, Україна була конкурентною, а підприємці не тільки «відбивалися» від усіляких перевіряльників, а й могли нормально працювати, сплачувати податки.

Друга — особливої нашої уваги потребує імплементація Угоди про асоціацію. Парламент замало приділяє увагу цій роботі, таке враження, що цілі фракції і дуже багато депутатів уже поставили «галочку», начебто ми вже все виконали — угода підписана, ратифікована і все, крапка. Це не так, бо ратифікація Угоди про асоціацію з Європейським Союзом робить євроінтеграцію частиною внутрішньої політики. І тепер наш прямий обов’язок — зміни українського законодавства. Якщо хочемо реально подати заявку на членство в ЄС, то повинні виконати ретельно домашні завдання. А ми відстаємо від виконання зобов’язань.

— Які питання ще залишається вирішити відповідно до Угоди про асоціацію? Чим може загрожувати Україні зволікання?

— Дуже багато напрямів — від екології, сільського господарства до економіки, боротьби з корупцією. Ми повинні імплементувати наше законодавство до європейського, і тут непочатий край роботи.  Чим це загрожує? Ми відстаємо, тоді як світ рухається динамічно. Але до цього в парламенті ставляться дуже легковажно. Тому хотіла би ініціювати нараду за участі профільного віце-прем‘єра з питань євроінтеграції, представників депутатських фракцій, щоби промоніторити, що ще не зроблено минулого року, часові терміни імплементації Угоди про асоціацію і продовжити роботу нинішнього року. Є значний прогрес у сфері екології, проте є великі відставання у транспортному блоці. Є певні зрушення і в аграрному блоці, але там також є невиконані зобов’язання щодо регламентування законодавства.

— Найдискусійнішим питаннями наприкінці минулої сесії було ухвалення закону про Антикорупційний суд. Коли його може бути ухвалено в цілому, коли нарешті в Україні запрацює Вищий антикорупційний суд?

— У мене немає сумнівів, що всі депутати усвідомлюють відповідальність за голосування за цей законопроект і що він буде прийнятий. Президент подав свою версію, її можна доопрацювати до другого читання на рівні поправок. У перший пленарний тиждень можемо розглянути законопроект про Антикорупційний суд у першому читанні, потім відпрацювати до другого читання, внести поправки і ухвалити відредагований, покращений, посилений законопроект. У нас є всі шанси за 2018 рік і прийняти закон про Антикорупційний суд, і підготувати всі передумови для його створення, адже суд не запрацює на другий день після підписання закону. А в 2019-му Антикорупційний суд може запрацювати.

Антикорупційний суд може запрацювати у 2019 році

— Які важливі події очікуються у сфері міжнародної діяльності парламенту?

— 2018 рік буде дуже непростим для України і для українського парламенту в сфері міжнародної діяльності. Суттєво  посилюється лобі Російської Федерації — повернутися в міжнародні інституції, не виконуючи ані Мінські угоди, ані резолюції ПАРЄ, ПА ОБСЄ, ПА НАТО. Тому дуже важливо, щоб українські парламентські делегації назовні  зберігали єдність позицій. Є спроба РФ повернутися до сесійної зали ПАРЄ, не виконуючи її резолюції. І тільки у Страсбурзі під час сесій протистояти цим зухвалим спробам — важко і неправильно. Потрібно зосередитися на міжсесійній роботі, двосторонньому міжпарламентському діалозі з країнами і парламентами—членами Ради Європи.

Серйозним викликом для України є вибори президента Російської Федерації, по суті — вибори президента Путіна. Росія зухвало хоче провести ці вибори і в окупованому Криму, проводячи там політику насильницької паспортизації громадян України, вручаючи їм російські паспорти та змушуючи до участі у виборах. Питання нелегітимності виборів президента Росії в окупованому Криму має бути одним із ключових, яке українська парламентська делегація повинна порушувати на всіх рівнях. І ми говоритимемо про це в ПАРЄ на квітневій сесії, і на парламентських асамблеях НАТО та ОБСЄ. Це те питання, яке потребує дуже серйозних акцентів для привернення уваги до окупації АР Крим, що триває вже четвертий рік.

— Як може вплинути проведення президентських виборів у Росії, результат яких уже спрогнозований, на відносини України з Росією? Бо деякі політологи прогнозують, що, можливо, після президентських виборів Путін віддасть Україні Донбас.

— Насправді Путіну потрібно не Донбас і не Крим. Його антиукраїнська політика — створення пострадянської імперії, нью-імперії, і Україна для нього в цій будівлі — головний камінець. У мене як у людини, яка глибоко занурена в політичний та переговорний процес, немає сумнівів, що Путін не збирається йти з Донбасу найближчим часом. Його мета — замороження конфлікту, і він використовуватиме цю тему для подальшої дестабілізації ситуації в Україні. Головний опонент Путіна — це

Президент Порошенко. Бо саме Президент Порошенко зміг добитися міжнародної підтримки України і санкцій проти РФ. А тому Путін робитиме все для того, аби привести «п’яту колону» і до парламенту, він зацікавлений у проросійському режимі в Україні. Путін колотитиме ситуацію в Україні до виборів — і парламентських, і президентських, і, власне, тому на важливий перший план виходить тема миротворчої місії на Донбасі. Над цим питанням працюють Президент України, наше дипломатичне відомство, але депутати, політики мають також допомогти нашим дипломатам і на всіх двосторонніх зустрічах доносити питання необхідності миротворчої місії, яка матиме широкий мандат на всій окупованій території, аж до україно-російського неконтрольованого кордону. Така місія повинна мати мандат тимчасової адміністрації, по суті примушення до миру на окупованих територіях. Поки що на це немає згоди РФ, але на перемовний процес щодо миротворчої місії можуть вплинути санкції

США проти Росії. Україна прагне миру, ми зацікавлені в мирі на Донбасі, тож маємо використовувати всі важелі й надалі тиснути на РФ, щоб у повному обсязі виконати Мінські угоди. Але без миротворчої місії повернути мир на Донбас буде дуже тяжко.

Миротворча місія на Донбасі повинна мати мандат тимчасової адміністрації, по суті примушення до миру на окупованих територіях.

— Як Уповноважений Президента України з мирного врегулювання ситуації на сході України ви берете активну участь у перемовинах стосовно звільнення українських заручників із ворожого полону. Наприкінці минулого року анонсували нову хвилю звільнення заручників, але з початку року звільнено лише одного. Коли будуть нові звільнення і додому повернуться всі заручники?

— Ми зараз активно працюємо над тим, щоби якнайшвидше витягнути українських заручників із тюрем на окупованих територіях, боремося за наших військових, дехто з яких понад три роки незаконно перебуває у полоні бойовиків, ще після трагічних подій в Донецькому аеропорту, в Дебальцевому. Так само боремося за звільнення цивільних — таких, як журналіст Станіслав Асєєв, інших, хто  незаконно утримується в полоні бойовиками, з цілковитим порушенням прав людини. Дуже непросто йдуть перемовини, опрацьовуємо всі можливі варіанти, щоби витягнути наших. Так само робимо все можливе, щоби розблокувати процес звільнення політв’язнів із російських тюрем. І в цьому напрямку вже є певні на-працювання.

Інше питання — ця тема дуже делікатна. В теорії всі ніби знають, як потрібно звільняти заручників, а на практиці дуже часто заважають цим процесам. Так звана блокада, яка розпочиналася під гаслом звільнення заручників, насправді дуже завадила і відтермінувала звільнення на декілька місяців. Перемовини щодо звільнення заручників тривають, цього року вже відбулися дві зустрічі у мінському форматі, тож, сподіваюся, що матимемо добрі новини для родин заручників. Після дуже важливої події наприкінці року, після такого прориву у звільненні заручників «вікно» залишається відкритим.

Очевидно, що ключі від усіх тюрем знаходяться у Москві, бо тільки Путін підняв трубку і зателефонував бойовикам — вони одразу провели звільнення.

Також дуже хотілося б, і така є директива від Президента, щоби змінили ситуацію і з пошуком зниклих безвісти. Бо поки що тут немає жодних позитивів. Дуже важливо добитися в рамках мінської групи формування спеціального механізму для пошуку зниклих безвісти за участю МК Червоного Хреста, РФ і України із запрошенням представників ОРДО-ОРЛО, щоби дізнатися про долю кожного зниклого безвісти, провести експертизу тіл загиблих у місцях масового захоронення, до яких немає допуску місіям, вклонитися кожному загиблому і гідно попрощатися.

“Голос України”, записала Юліана ШЕВЧУК