палатний

Артур Палатний

Головне завдання на наступний рік – мир на Донбасі

Про завдання влади і реформи в Україні

Головне завдання української влади, в тому числі Верховної Ради, на наступний рік – досягнення миру на Донбасі. Разом з тим, є ще ряд інших питань, які має вирішити керівництво країни.

Про закон, що стосується реінтеграції Донбасу, депутатську недоторканність, протести під ВР і те, які реформи вже відбуваються в Україні, в інтерв’ю “Апострофу” розповів народний депутат від БПП, глава парламентського Комітету з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту і туризму АРТУР ПАЛАТНИЙ.

- Останні два тижні роботи парламенту були досить активними. Як оцінюєте ефективність роботи за цей період?

- Як останні два тижні, так і роботу парламенту в цілому я оцінюю як ефективну. Мені здається, ця каденція ВР за три роки зробила для людей набагато більше, ніж всі попередні скликання за 23 роки. Я був депутатом попереднього скликання, мені є з чим порівнювати. За цей час були створені важливі для країни антикорупційні органи, було створено НАЗК, були прийняті ті законопроекти, які дали можливість людям, особливо середньому і малому бізнесу, уникнути, принаймні, необґрунтованих перевірок. Як людина, яка прийшла з бізнесу, я добре розумію, наскільки це важливо в умовах економічної нестабільності, в умовах війни. Не потрібно забувати, що у нас йде війна, і величезні кошти з бюджету йдуть, в першу чергу, на підтримку армії.

Нещодавно був прийнятий один важливий для бізнесу, як мені здається, законопроект №7275, поданий Арсеном Аваковим, який представляє силовий блок. Я вважаю це ще одним досягненням цього парламенту. Міністри і силовики зрозуміли, що потрібно зняти тиск з бізнесу, особливо в такий важкий час. Ми багато говоримо про те, що ми створюємо демократичну європейську державу. Дуже важливо, коли силовий блок і народні депутати це підтримують. Законопроект 7275 дасть можливість в правовому і процесуальному полі проводити необхідні слідчі дії.

- Як це на практиці захистить бізнес? Ви все-таки добре знайомі з бізнес-процесами.

- Я не просто знайомий, а в 2013 році відчував, як опозиційний депутат і близький друг Віталія Кличка, якого тоді всі пророкували як наступного президента України, свавілля по відношенню до депутатів, які перебували в парламенті. Не тільки тих, хто прийшов з бізнесу, але і тих, хто в опозиції представляв бізнес їхніх друзів, їх знайомих, або бізнес тих людей, які просто допомагали.

Мені колись в ефірі журналіст Наташа Влащенко задала запитання: “А хто тоді фінансував” УДАР”? Ми самі себе фінансували, це був середній і малий бізнес, і тоді я і мої друзі, як ніколи, відчували тиск. Це були дійсно маски-шоу, які йшли по беззаконню, без закону – не допускали адвокатів, не допускали поліцію в офіси, заходили в офіси до народних депутатів там, де були вивіски приймальних. Я особисто це пережив. Тому сьогодні цим законом регламентується чітко, що не можна вилучати оригінали документів, не можна проводити обшуки без присутності адвоката. Це дуже важливий момент і гарний посил для тих людей, які займаються бізнесом. У другу чергу, це дуже важливий посил для інвесторів, тому що бізнес завжди вимагає інвестицій. Наша країна завжди була інвестиційно приваблива. Але, поки у нас не буде порядку з правоохоронними органами, поки у нас не буде порядку на вулицях, поки у нас не буде порядку у відношенні інвестора, економіка не зростатиме. Політика повинна перебувати в правовому полі, інвестори хочуть бачити, що у нас є чітка законодавча база, що у нас є порядок на вулицях, і що їх інвестиції можуть бути захищені законом. А якщо і проводяться силові дії, то виключно в процесуальному порядку.

Артур ПалатнийФото: Олександр Гончаров / Апостроф

- Минулого тижня був ухвалений в першому читанні проект держбюджету на 2018 рік. Дискусії щодо окремих моментів тривають. Як ви оцінюєте цей проект бюджету? Чи враховуються в проекті інтереси комітету, який ви очолюєте?

- По-перше, проект буде доопрацьовуватися, так що “хотілки” нашого комітету ще будуть розглядатися. За цю парламентську каденцію не було такого випадку, щоб в Комітеті з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту і туризму не було кворуму або щоб комітет не прийняв необхідних рішень. У нас немає політики, а чітке розуміння і підтримка тієї галузі, за яку відповідає наш комітет. Незважаючи на те, що він досить невеликий, він відповідає за сімейну політику, за туризм, за спорт. Ці напрямки в нашій країні завжди фінансувалися за залишковим принципом.

Щодо туризму, до недавнього часу ніхто не займався промоцією України, не було розуміння, що таке туризм. А країна у нас дійсно дуже красива, у нас є дуже багато історичних пам’яток, є прекрасна природа, нам є що показати. Ніхто цим ніколи не займався. І досягнення нашого комітету в тому, що все-таки в 2017 році ми змогли закласти гроші на ці цілі, і, переконаний, доб’ємося виділення коштів і в проекті Держбюджету на 2018 рік.

Природно, як голові комітету, мені б хотілося, щоб на спорт також виділялося більше коштів. Що стосується сімейної та молодіжної політики, ми провели нещодавно парламентські слухання і розуміємо, що молодіжна політика в нашій країні знаходиться теж не на належному рівні. Для того, щоб сьогодні підійти до цих питань системно, потрібні кошти. Ми робимо все для того, щоб в бюджеті на наступний рік виділити більше грошей на ці сфери державної політики.

Ми недавно підписали меморандум з колегами з Азербайджану, і розуміємо, на якому рівні у них знаходиться підтримка профільного міністерства, підтримка молоді та спорту. Звичайно, це незрівнянно. Вони від нас на кілька кроків попереду. Нам є чому повчитися в Азербайджану. Це хороший приклад, як інвестиції вкладаються в свою країну, в спорт. Спорт – це здоров’я, а здоров’я – це стабільність, надійність і перспективи всієї нації.

- А що щодо проекту бюджету в цілому?

- В цілому, бюджет непоганий. Але є, безумовно, багато питань, які аргументовані і конструктивні. Кабінет міністрів обіцяв доопрацювати ці шорсткості, і ми його побачимо вже скоро в доопрацьованому вигляді. Коли побачимо фінальну версію документа, будемо приймати рішення. У такий нелегкий час бюджет повинен бути прийнятий. Природно, будуть незадоволені, але впевнений, що Кабінет міністрів з профільними комітетами, з депутатами допрацюють його в прийнятному для ухвалення рішення вигляді. Сподіваюся, що на наступному сесійному тижні ми його вже приймемо в другому читанні.

- А які, на вашу думку, перспективи прийняття законопроекту про реінтеграцію Донбасу?

- Я дуже сподіваюся, що цю ініціативу приймуть. Я впевнений, що цей закон потрібен набагато більше, ніж антикорупційні суди, зняття депутатської недоторканності або новий закон про вибори. Сьогодні особливо гостро стоїть питання миру. Питання миру на Донбасі і повернення територій України.

- Як цей закон допоможе вирішити проблему Донбасу?

- Ми сподіваємося, що закон дасть можливість ввести миротворчі війська, припинити військові і бойові дії, які там відбуваються кожен день. Ми про це не так багато говоримо, як говорили в 2014-2015 роках, але практично кожен день гинуть або є поранені з нашого боку. Є мирні жителі, ми це теж прекрасно розуміємо. Я вважаю, що майбутнє країни, наше зростання як демократичної держави, почнеться після того, як відновиться мир на сході. Ми це все відчуємо.

На Революцію гідності люди виходили за те, щоб будувати нову демократичну, європейську країну. Я, як людина, яка з першого по останній день була на Майдані, можу сказати, що настрій людей зсередини, які там були, і з якими я потім спілкувався після дострокових виборів в 2014 році, дуже змінився. Природно, всі хотіли швидких і видимих змін. Але поки гинуть наші солдати, поки відбувається на сході збройний конфлікт, ми не побачимо швидких змін. Це однозначно. Закон про реінтеграцію Донбасу дасть можливість все-таки врегулювати мирно цей конфлікт. Цей конфлікт можна врегулювати тільки мирним шляхом.

- Які зараз роль і позиціонування групи “УДАР” у фракції БПП? Чи впливає якось партія “УДАР” на прийняття рішень у фракції?

- Фракція БПП розділена на групи. І одна з цих груп – це група “УДАР”, яка зберегла місця з минулої каденції на 85-90%. Наш кістяк зберігся. Безумовно, будь-яка група, яка перебуває сьогодні в БПП, має вплив на прийняття рішень у фракції. Я навіть більше скажу, на прийняття рішень в коаліції. Тому група “УДАР” існує і позиціонується саме як група “УДАР”. І, природно, вона впливає на прийняття рішень. Я і Оксана Продан є членами ради фракції, ми завжди збираємося з керівниками груп, керівництвом фракції і обговорюємо весь список голосувань, який буде.

- А яке майбутнє групи? Ви бачите себе разом з БПП чи окремо?

- Безумовно, поганий той солдат, який не хоче стати генералом. Як заступник голови партії “УДАР” і як людина, яка стояла біля витоків створення цієї політичної сили, яка була за чисельністю третьою політичною силою в країні в минулому скликанні, хотів би бачити “УДАР” в майбутньому як самостійну політичну силу. Можливо, це буде злиття якихось політичних сил, можливо, вона проведе якийсь ребрендинг. Все може бути. Але основна якість депутатів, кістяка “ударівців” – це те, що вони вміють тримати слово.

- І удар.

- Ходило багато інсинуацій про те, що “УДАР” виходить з БПП, що “УДАР” буде окремою групою, як “Відродження” або як “Воля народу” і так далі. Я можу сказати одне: “УДАР” – не зрадник. Якщо ми йдемо сьогодні і підтримуємо певну лінію, підтримуємо президентську партію, підтримуємо президента, то ми будемо йти до виборів разом з “Блоком Петра Порошенка”. Сьогодні будь-яке хитання човна під назвою парламент, під назвою держава Україна згубне, в першу чергу, для народу і країни. Тому що сьогодні, як би не критикували Кабінет міністрів, як би не критикували парламент або президента, є стабільність.

Сьогодні є просування певних реформ. Їх, знову ж таки, критикують, але об’єктивно дати чітку оцінку ми зможемо через 1-1,5 року, коли ці реформи почнуть вже діяти. Взяти хоча б пенсійну реформу. Я розмовляв з людьми в регіонах. Так, є люди, які критикують, яким не додали пенсію або додали дуже мало – 150-200 гривень. А є люди, яким збільшили пенсію вдвічі. І таких людей мільйони. Що стосується інших реформ, освіти і медицини, безумовно, ми повинні розуміти, що та медицина і така освіта, які були до 2017 року, це шлях в нікуди. Так, легше нічого не робити і критикувати. Як реально впливатимуть ці ініціативи – неможливо сказати за місяць або за два. Потрібно, щоб пройшло трошки більше часу, щоб ці реформаторські законопроекти могли дати результати: позитивні чи негативні, ми все одно їх побачимо.

- Але ми зараз же не про лабораторний експеримент говоримо, а про майбутнє країни і нації.

- Звичайно ж ні. Це наша відповідь тим крикунам, які з трибуни говорять, що все пропало, зрада, і при цьому не знають, що запропонувати натомість. Ми вже цього наїлися достатньо. І на багато питань наші опозиціонери не можуть відповісти, на жаль. Знаєте, є хороше українське прислів’я: “Критикуєш – Пропонуй!” А ми крім критики, на жаль, нічого не бачимо.

- У такій ситуації, який ваш прогноз щодо роботи парламенту до кінця року? Які ще важливі законопроекти встигне прийняти парламент?

- Найважливіший законопроект в грудні – це бюджет на 2018 рік, щоб країна могла спокійно зустріти Новий рік.

- Багато рішень без мітингів під стінами Верховної Ради або блокування трибуни не приймаються…

- Іноді це деструктивно, іноді конструктивно. Я вважаю, що, безумовно, свою позицію люди повинні показувати. Це повинно відбуватися демократичним, цивілізованим способом. Інакше наші західні партнери і ті люди, які бачать Україну як європейську державу, будуть ставитися до нас скептично.

- А які наслідки для України приніс останній мітинг під стінами Верховної Ради, так званий “МіхоМайдан”?

- Я вважаю це повною профанацією. Ті вимоги, які висунув так званий “МіхоМайдан”, відношення до того, що вимагає народ України, що вимагає суспільство, не мають. Людей сьогодні цікавлять абсолютно інші речі – економічна стабільність, мир на сході, щоб сини, онуки, чоловіки повернулися до своїх домівок, до свого мирного життя. Людей цікавить порядок на вулиці, сьогодні людей хвилюють високі тарифи на комунальні послуги, зростання злочинності і так далі.

- Те, що ви перерахували, безумовно, дуже правильні речі, але багато з них викликають як правило суперечки та дискусію, тому складно знайти консенсус. Що стосується вимог мітингувальників, з їх же слів, це фундамент, на якому можна буде побудувати все інше.

- Для прикладу, давайте повернемося до вимоги про зняття депутатської недоторканності. Ми проголосували за звернення до Конституційного суду з приводу двох законопроектів, що регулюють проблему депутатської недоторканності. Чекаємо висновків КС. Але як людина, яка пройшла опозицію, яка пройшла Майдан, я вважаю, що не можна знімати депутатську недоторканність з народних депутатів України.

- Чому ж?

- З однієї простої причини – ті кілька депутатів, які педалюють цю тему, вони не були на Майдані і не розуміють, що це таке. Я вам скажу так: якби за Януковича з його потужним силовим блоком, з найпотужнішою силовою системою, з депутатів “УДАРу”, “Батьківщини” і “Свободи” була знята депутатська недоторканність, не було б ніякого Майдану. Не було б ніяких наметів сьогодні, не було б ніяких розмов про те, що люди можуть вийти і висловити свою демократичну позицію. Депутати б перетворилися на статистів. А ми прекрасно розуміємо, що тиск силової структури на народного депутата України без депутатської недоторканності – дуже швидкий і короткий крок. Народний депутат не впливав би ні на що.

Коли місяць тому під Верховну Раду перший раз вийшли люди, їх було багато. Я вийшов до людей і з ними спілкувався. Я пояснив свою позицію щодо депутатської недоторканності, і частина протестуючих зі мною погодилася.

- Питали, чи знають вони, що таке відкриті списки?

- Безумовно, вони не знають, що таке відкриті списки. Я тому і кажу – профанація. Якщо ми зараз повернемося до тих страшних подій лютого 2014 року, то кінцівка була така, що депутати від опозиції і частина депутатів на той момент коаліції від Партії регіонів проголосували за відведення військ і силових підрозділів, які перебували в урядовому кварталі, в місця їх постійної дислокації . Якби цього не було, невідомо, чим би це закінчилося. На той момент, якщо ви пам’ятаєте, а я це пам’ятаю добре, Майдан вже спалили, людей вбивали на вулицях, йшли по домівках. Ми, в тому числі, відбивалися і виносили людей з периметра, з автозаків і вантажили в швидкі допомоги для того, щоб вони не померли на місці. Скажіть мені, народний депутат без депутатської недоторканності міг з озлобленим “Беркутом” намагатися воювати? Ні. Він був би одним з тих, хто сидів би в автозаку.

- Але погодьтеся, що депутатську недоторканність часто використовують не за призначенням теж.

- Ви знаєте, я вам скажу, що за такою логікою треба прибрати всі силові відомства в країні, прибрати всі суди, тому що у нас суди деякі теж не за призначенням свої посади використовують. Багато силовики використовують свої посади не за призначенням, і багато чиновників використовують свої посади не за призначенням. Так давайте ми взагалі приберемо всі інститути влади.

- Ну, навіщо ж так радикально?

- Я говорю реальні речі. У чому полягає робота народного депутата: це, по-перше, законотворчість, по-друге, це те, що він голосує за ті проекти законів, які вносяться в парламент, аналізує їх і вносить свої поправки. І третє – це те, що він відстоює інтереси тих виборців, які за нього голосують. Вдумайтеся в цифри – за кожного з депутатів, якщо ми візьмемо загальну кількість виборців, десятки і сотні тисяч людей голосують. І коли до мене приходять звернення, а я підписую десятки звернень і запитів щодня, як мінімум на тиждень у мене виходить 60-70 звернень і запитів. Мені пишуть як народному депутату, як голові комітету, тобто ця робота йде.

- А з якими питаннями найчастіше звертаються?

- Як мінімум 50-60% звернень не стосуються діяльності парламентського комітету. Я відповідаю не як глава комітету, а як народний депутат. Це можуть бути проблеми з правоохоронними органами, з якимись міністерствами, прохання про допомогу, коли місцева влада не реагує на проблеми людей: це світло, вода, газ, коли не виплачують заробітну плату.

- Що ви в таких випадках робите?

- Я як народний депутат звертаюся до правоохоронних органів, в силові структури, до профільних міністерств. Я ж розумію вертикаль влади, і якщо це, скажімо, глава Бородянської адміністрації Київської області, то я пишу на губернатора. Якщо він порушує закон – пишу на прокурора області.

- Реагують?

- Зобов’язані в 10-денний термін провести перевірку, відреагувати і відписати мені про ті дії, які зроблені. Але іноді ті чи інші органи влади роблять просто відписку. Тоді народний депутат йде безпосередньо в міністерство або прокуратуру і каже: “Хлопці, робіть щось, людина скаржиться, її бізнес знищують, а ви ніяк не реагуєте. Ось звернення, ось запит, який я надсилав, і ось те, що ви мені відписали”. Я так боровся весь 2013 рік. Кожне своє звернення і кожну відписку, якщо мені щось не подобалося, я викладав на сторінці в Facebook.

Якби я був народним депутатом без депутатської недоторканності і жорстко реагував на свавілля команди Януковича, то я вам скажу чесно, я б не завжди доїжджав до Верховної Ради. А сидів би в КПЗ, у мене б знаходили в машині або в будинку патрони, через день би на мене відкривали кримінальні справи, робили обшук у мене вдома, у моєї дружини, у моїх дітей. У машині чи вдома могли б знайти те, чого у мене ніколи не було. Це елементарні речі. Чому ми про це не говоримо? Народний депутат не зможе виконувати свій основний обов’язок в нашій країні без депутатської недоторканності. І це більше потрібно не народному депутату. Це більше потрібно суспільству.

- Ви говорите про тиск правоохоронних органів на депутатів. Зараз ми бачимо тиск силових органів на антикорупційні структури. З чим це пов’язано?

- Має пройти час. Ми створили антикорупційні органи, ми створили е-декларації, в яких можна побачити чітко всіх VIP-персон, чиновників, народних депутатів, їхні доходи, витрати, майно і так далі. Тобто, ми зробили прозору систему управління, наскільки було можливо це зробити. Але, знову ж таки, я хочу це прив’язати до питання про антикорупційний суд – все одно, як він буде називатися, головне, хто в цьому суді буде працювати. Ми ж бачимо, що є проблема з НАБУ, вони не виконують своїх функцій так, як повинні це робити. Тому вийшло, що один свавілля породив інше беззаконня – НАБУ воює з НАЗК, ГПУ проти НАБУ, або навпаки.

- Що, в такому випадку, робити?

- Сідати за стіл переговорів. Зараз створено якраз дуже хороший орган – Державне бюро розслідувань. Це той орган, який потрібен народу України, щоб не було свавілля між правоохоронними структурами, щоб вони не боролися, у кого сильніше м’язи і хто вище сьогодні знаходиться, хто може на кого більше відкрити кримінальних справ. Це, на мій погляд, абсурдні речі. Тому що це дуже поганий посил суспільству, коли правоохоронні органи борються один з одним. Антикорупційне бюро має боротися зі справжніми корупціонерами. Важлива не назва органів, а їх наповнення. Я впевнений, що пройде час і прийдуть професіонали, які зможуть показати результат в першу чергу для людей, а не для власного піару і наповнення сторінки на Facebook.

- Але де брати професійні кадри, про які ви говорите?

- Виховувати, давати їм можливість розвиватися. Повинен бути відповідний посил держави нашій молоді, щоб найкращі кадри не виїжджали за кордон, не шукали можливість працювати за кордоном, а залишалися тут. Це теж відносно нашого комітету. Одна з наших вимог до бюджету на 2018 рік – виділити кошти на молодіжне будівництво.

- Що ви маєте на увазі?

- Програми, коли молода сім’я може отримати привілейовану кредитну ставку на 25 років і жити в своїй квартирі. Це найбільша проблема молоді. Створюючи сім’ї, у молодих людей відразу виникає питання: а де жити? Знімати дорого, особливо у великих містах. Купити нереально. Тому наше завдання – відродити Фонд молодіжного кредитування Він поки що є тільки на папері, в 2012-2014 роках він був дуже корумпований, тому там були величезні зміни, величезні чистки. Але сама система необхідна. Це дасть можливість придбати житло за заниженою ставкою, грубо кажучи, вполовину. Ви зможете платити гроші, які ви платите за оренду квартири, за власне житло, як кредит. Подібного роду соціальне житло було завжди, ще багато років тому. Просто туди залізли щупальцями серйозні корупціонери, і ці квартири продавали направо і наліво. А ми хочемо відновити і зробити це як обов’язкову програму в молодіжній політиці нашої держави.

- Це ваше завдання на наступний рік, я так розумію?

- Так, це завдання на наступний рік. Також у нас є кілька завдань з розвитку сфери туризму. Підкомітет з питань туризму, який очолює представник “Самопомочі” Анна Романова, дуже діяльний в цьому напрямку. У багатьох країнах світу туризм – це дуже серйозний засіб для наповнення бюджету. У нас, ще раз хочу підкреслити, історична місцевість, країна з надзвичайно красивою природою, зі своїм колоритом. Чому ми звикли до розуміння туризму як до приміточного створення туристичної фірми, яка відправляє наших громадян в інші країни? Чому ми не говоримо про внутрішнній український туризм, який сьогодні може залучити поляків, німців, австрійців, іспанців, туристів з інших країн ЄС? Чому вони не їздять до нас і не відпочивають тут? У нас класні джерела, у нас дуже лікувальна мінеральна вода, у нас є Трускавець. Ми робили в минулому році виїзне засідання комітету в Трускавці, це європейське місто з хорошими готелями, з підземними мінеральними джерелами. Все це облагороджено. Все це знаходиться на досить високому європейському рівні. Нам є чим похвалитися, нам є що показати.

- Ось тільки війна, корупція і політична турбулентність не надто привабливо виглядають в очах туристів.

- Тому наше завдання на наступний рік – зробити так, щоб в країні настав мир. Це безумовно за собою поведе збільшення економічного зростання. Ми повинні припинити використовувати політичні гасла для того, щоб не було в нашій країні політичної турбулентності. Політична турбулентність спрямована на одне – на розвал нашої держави. Тому ті вимоги, які висунув так званий “МіхоМайдан”, не цікавлять людей. І ми це бачимо, тому що люди не збираються, людей там практично немає.

- Ви кілька разів згадували про Революцію гідності. Ми говоримо з вами в пам’ятний період. Як вам здається, за цей час, змінилася Україна?

- Безумовно, Україна змінилася, дуже сильно. Ми живемо зараз в іншій країні. У країні, де є можливість висловлювати свою думку. Де є можливість шляхом демократичних протестів показувати суспільству свою позицію. Ми за ці 4 роки отримали енергетичну незалежність, ми за ці роки створили безумовно потужну армію. За оцінками фахівців і європейських експертів, у нас одна з найсильніших армій в Європі. За ці роки ми дали можливість людям побачити прозорість системи управління за допомогою е-декларацій, антикорупційних органів, НАЗК і так далі. Найголовніше – це те, що суспільство сьогодні бачить, що немає шляху до диктатури, що не прийде ніякої наступний президент і не зробить диктаторську країну. Суспільство сьогодні, особливо це молодь, не готова жити в диктаторських умовах. Ніхто, хто б не прийшов, яку б він силову машину не зробив, як кажуть багато популістів, вже не зможе закрутити всім гайки. Ні, сьогодні суспільство нікому не дасть – ні Порошенку, ні будь-кому ще – можливості для свавілля.

- Це що стосовно позитивних, на вашу думку, моментів. А які негативні?

- Найбільш негативний момент – це, звичайно ж, те, що у нас досі йде війна на Донбасі. Це однозначно негативний момент. Ще те, що ми на сьогодні тимчасово втратили деяких території, в тому числі Крим. Сьогодні йде боротьба з корупцією, ми все це бачимо, і ми бачимо, що не тільки Антикорупційне бюро, а й Генеральна прокуратура, і профільні силові міністерства, Служба безпеки України сьогодні борються з корупцією, в тому числі у себе в силових відомствах. Ми бачимо кожен раз по новинах, що затримують то одного, то іншого поліцейського, працівника СБУ, прокурора і так далі. Ми побачили те, що все-таки люди в силові органи прийшли з Майдану. Це той же самий Арсен Борисович Аваков. Хтось приходив на Майдан попіаритися, хтось приходив зробити видимість, а такі люди як пан Аваков там знаходилися кожен день і займалися тим, що привозили автомобілі з дровами, привозили їжу, привозили медикаменти. Тому що Майдан був обкладений повністю силовими структурами, і жодна машина просто не могла туди потрапити туди. Ті люди, які були на Майдані, і ті, які сьогодні висловлюють свій протест, є прикладом “непокори” таким диктаторським режимам, який був у Януковича.

Я вважаю, що сьогодні уряд і громадські організації повинні об’єднатися для того, щоб прийти до конструктивних дій. Конструктивні дії – це підйом економіки, це, безумовно, боротьба з корупцією. Я скажу, що завдання всієї України – робити все можливе, що від кого залежить, для того, щоб настав мир на Донбасі, для того, щоб перестали стріляти і вбивати наших братів, сестер, мирних громадян, солдатів і так далі. Причому з обох сторін. Ми повинні не забувати, що на Донбасі з того боку теж наші українці. Там багато є людей, які з якихось причин не можуть виїхати з цих територій: тому що у них немає коштів, у них немає тут родичів, у них немає можливостей, у них є майно, яке вони бояться кинути, яке знаходиться там. Вони залишаються українцями, вони залишаються патріотами, просто бояться і не можуть виїхати. Чому про це я знаю? Тому що там у мене теж є родичі, у мене дружина з Луганської області. І мої родичі, хто міг, переїхали сюди, тому що там, де вони живуть, в місті Стаханові, сьогодні тимчасово окупована територія. Я цю ситуацію знаю не із засобів масової інформації, не з опитувань, а безпосередньо з перших вуст. Ми все повинні зробити, щоб відновити мир. Особливо ті люди, які знаходяться при владі. Це наше завдання, найбільше на наступний рік.

“Апостроф”  Світлана Шереметьева, Фото: Олександр Гончаров