Dzhemilyev

Мустафа Джемілєв

 УХВАЛЕННЯ ООН ОНОВЛЕНОЇ РЕЗОЛЮЦІЇ ПО КРИМУ — СУТТЄВИЙ КРОК ДО ДЕОКУПАЦІЇ ПІВОСТРОВУ

Росія може вчергове проігнорувати резолюцію Третього комітету Генасамблеї ООН щодо прав людини в анексованому Криму, але ухвалення оновленої резолюції — суттєвий крок до деокупації півострову.

Про це в ексклюзивному інтерв’ю “Прямому” розказав народний депутат України Мустафа Джемілєв.

- Чим сьогоднішня резолюція відрізняється від минулорічної?

- Резолюція стосується конкретно порушень прав людини в Автономній Республіці Крим, окупованій Росією. Йдеться про посилення репресій і про те, що ніякі попередні резолюції, в тому числі Генеральної асамблеї ООН, Ради безпеки, міжнародних організацій щодо дотримання прав людини на окупованій території не дотримується Російською Федерацією. Також не імплементується Росією рішення Міжнародного суду в Гаазі, де конкретно вказувалося, що повинна зробити Росія. Повний текст, напевно, вже роздали, але нам в руки не потрапляв. Але ми знаємо загальний вміст. Просто ця резолюція відрізняється трошки різкішим тоном. Тому очікується, що, напевно, голосів буде трохи менше. Тому що є дуже багато країн, які бояться ускладнень відносин з РФ або вони чимось залежні від них: постачання газу або підтримка їхніх режимів. Але для нас важливо, щоб ця резолюція пройшла. Я думаю, більшість все-таки буде. Тільки одних співавторів цієї резолюції десь близько 40 країн.

- А як може це вплинути на Росію? Що це може дати Україні?

- Можна прогнозувати, звичайно, що і ця резолюція Росією не буде виконуватися. Але кожна така резолюція — це суттєвий крок до деокупації Криму. Тому що з кожною цією резолюцією Росія знаходиться в ще більшій ізоляції від світової спільноти, ще більше людей звертають увагу на те, що Росія не дотримується взятих на себе зобов’язань, будучи членом цієї найавторитетнішої міжнародної організації.

- Яка зараз ситуація з правами людини в Криму, зокрема з кримського татарами?

Звільнення двох заступників голови Меджлісу — Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова — це в жодній мірі не говорить про якесь послаблення режиму. Це просто чиста домовленість між Реджепом Таїпом Ердоганом і Путіним. Правда, Ердоган на питання — чим ви пожертвували — він з посмішкою відповів, що нічим. А насправді ходять чутки, що все-таки Туреччина віддала декількох російських терористів Путіну. Тому стався банальний обмін. І, крім того, Путін, мабуть, не дуже хоче загострювати відносини з Туреччиною і вирішив піти на поступки. Але в катівнях продовжують залишатися по абсолютно необґрунтованим звинуваченням десятки і десятки людей. І ці репресії лише посилюються. Кожен день ми отримуємо інформацію про нові арешти, нові обшуки. І останнім часом вже про тортури, чого взагалі раніше такого не було. І, що найцікавіше, такі тортури, для того щоб змусити людину стати позаштатним співробітником ФСБ, тобто бути “стукачем”. За радянських часів теж вербували в КДБ, але застосовувалися інші методи: загрози, шантаж або обіцянки якихось привілеїв, якщо вони будуть співпрацювати. А тут просто електричним струмом — для того щоб людина стала позаштатним співробітником ФСБ. Це предмет для розгляду нової резолюції про застосування тортур на окупованій території.

Обшуки стали настільки банальним явищем. Причому вони принципово відрізняються від тих обшуків, які проводилися за радянських часів: це була якась процедура – там рішення суду і прокуратури. Говорили: у нас є інформація, що у вас є заборонена література, просимо видати, інакше будемо проводити обшук. Навіть якщо щось і видаси, все одно проводили обшук. Була процедура. А зараз — просто вламуються, всіх на підлогу, з приниженням людської гідності, з максимальним завданням збитків. І, як правило, нічого, що їм потрібно, вони не знаходять. Але зате наводять, так би мовити, страх. Начебто, прийди по-людськи, навіть якщо щось шукаєш, зайди в двері, пред’яви документи. Вони через паркан, в масках. І з боку створюється враження, що там розкрили якийсь осередок терористів. Все це для того, щоб вселити страх, щоб люди залишали Крим “.

- Які подальші кроки взагалі з можливістю звільнити Крим? Нехай десь 10 років. Що ви бачите в майбутньому? Що треба нам зробити, щоб повернути?

- Основна ставка у нас на максимальну ізоляцію Росії і посилення санкцій. Тобто, створити такі умови, що Росія змушена буде покинути Крим. Хоча вже зараз всім зрозуміло, що, м’яко кажучи, була зроблена помилка з окупацією Криму. Російській Федерації внаслідок цих санкцій, в результаті цієї ізоляції такі і матеріальні, і моральні збитки, що жоден ворог не зміг зробити це, як вони зробили собі самі. Але, як говориться в одній чеченській пісні, помиляються всі, тільки справжній чоловік може сказати: “я був неправий”. Але в Кремлі таких чоловіків немає. Вони будуть до кінця говорити, що зробили правильно. І коли це станеться, що в Росії такі знайдуться сили, які за свою країну зроблять якісь кардинальні кроки — це важко сказати. Взагалі, тоталітарні режими — вони такі, що розпадаються несподівано, так само, як і Радянський Союз. Ніхто ж не очікував, що… вони до останнього моменту, ці комуністи, тримали себе так, як ніби ще століття будуть. Але розпалося. Я думаю, це те ж саме станеться з режимом Путіна теж.

- Ця ситуація, яка трапилася з Кримом, — це було імпульсивне рішення Путіна після Революції гідності?

- Ні. Хоча офіційна Росія говорила про те, що ніяких територіальних претензій до України немає, що Крим — це складова частина України, проте Росія підтримувала всі сепаратистські сили на території Криму. Часто приїжджали високопоставлені чиновники, які заявляли, що Севастополь — це невід’ємна частина “російської слави”. Типу Лужкова говорили, що взагалі Крим — російській. Але просто Росія поводилася як шакал. Коли країна ослаблена і не може чинити опір, вона кинула свої сили на окупацію. А плани у них були давно. Взагалі після цієї російсько-грузинської війни 2008 року Україні треба було б задуматися про те, що наступним на черзі може бути Крим. Те ж саме — міжнародній спільноті. Якби, скажімо, після окупації значної частини Грузії були б застосовані щодо Росії такі санкції, як застосовані після Криму, можливо окупації Криму не відбулося б. Але, на жаль, це сталося.