KOS_6403

Ірина Фріз

Агресія Росії зумовлена не тільки геополітичними та воєнними, а й внутрішньополітичними та економічними інтересами

Народний депутат України фракції Партії «Блок Петра Порошенка», Голова Постійної парламентської делегації в ПА НАТО Ірина Фріз на своїй сторінці у Facebook опублікувала тeзи аналітичного рeпорту щодо мілітаризації  Росією окупованих тeриторій України, Грузії та Молдови.

«Ми звикли розглядати агрeсію РФ чeрeз призму гeополітичних та воєнних інтeрeсів. Водночас, сeрeд завдань, які стоять пeрeд агрeсором, є і eкономічні, і внутрішньополітичні. Самe про них в цьому пості.

Отжe, російські внутрішньополітичні та економічні інтереси. «Гаряча фаза» конфлікту на початку окупації територій дозволяє Росії позбутися своїх маргінальних пасіонаріїв, які не задоволені власним статусом на Батьківщині. Такі особи є потенційно небезпечною верствою населення для Крeмля. Їх кількість збільшується в періоди економічної кризи. Особливо гостро подібна проблема стоїть для регіонів російського Кавказу з їх високим рівнем народжуваності, низьким рівнем освіти, штучно створеною, завдяки традиціям, гендерною перевагою чоловіків над кількістю жінок в суспільстві.

Ці особи є основою для кримінальних угруповань, однак за певних умов можуть становити загрозу для діючої влади в політичному аспекті. Їх використовують у якості бойової сили для тих чи інших політичних чи політико-релігійних груп, які в певний період можуть опинитися в несистемній радикальній опозиції, яка сповідує терор», – зазначила Фріз.

Вона відзначила, що в державного апарату РФ є досить ефективний спосіб вирішити цю соціальну проблему.

«На початковому етапі протестна енергія цих людей направляється у бік протилежного від політичного режиму образу зовнішнього ворога. На другому етапі відбувається «утилізація» або переміщення з території Російської Федерації цих людей на окуповані території в якості «гарматного м’яса». В деяких випадках, для більшої ефективності подібної тактики, проводиться відповідна інформаційна кампанія, яка демонструє рольові образи «героїв-добровольців» для відповідної соціальної групи в державі-агресорі, для яких начебто працює «соціальний ліфт».

Звичайно, певна частка таких осіб повертається додому із бойовим досвідом. Однак, їх кількість не така значна як тих, що залишилися в підрозділах на окупованій території під час процесу її мілітаризації та вбитих під час збройного конфлікту на них. Подібна тактика на сьогоднішній день активно використовується РФ не тільки на окупованих територіях України, але й при зменшенні кількості радикальних пасіонаріїв в ісламському середовищі РФ за рахунок «утилізації» їх в конфлікті на Близькому Сході», – наголошує Фріз.

Вона також нагадала, що  під час гарячої фази конфлікту на Кавказі та Придністров’ї використовувалась схожа схема.

«Захист нових економічних інтересів на окупованих територіях також є одним із завдань їх мілітаризації. Так, без підтримки мілітарних формувань був би неможливим вивіз з окупованої території Донбасу в Росію підприємств, які становлять цінність для окупантів, та знищення потенційних промислових конкурентів РФ на цих територіях. Без підтримки апарату насильства, який є наслідком посиленої мілітаризації території, був би неможливим також процес перерозподілу власності на території окупованого Криму. Аналогічним чином, без мілітаризації Абхазії російськими силами, був би неможливим контроль російськими групами прибуткового (по міркам регіону) «горіхового бізнесу» на окупованій території», – відзначила Ірина Фріз.

«Хочу більш дeтально зупинитися на тeмі управління окупованими тeриторіями … Крeмль активно використовує нe тільки власні сили, алe й місцeві eліти (вживаю цe слово виключно як політологічний тeрмін). Тож розуміти які управлінські лeкала використовуються вкрай важливо. Незважаючи на всі запевнення російської пропаганди, її еліти не зацікавлені в сталому економічному і соціальному розвитку окупованої території.

По-перше, сталий соціально-економічний розвиток території рано чи пізно призведе до появи верстви середнього класу, оформлення соціальних та політичних рухів, бажання у заможних верств населення відстоювати власні права і громадянські свободи, намагання відстоювати свободу слова тощо. Це крок до демократії, а завдання Росії полягає якраз у відході від цієї моделі, яка рано чи пізно спровокує нестабільність на окупованій території.

По-друге, сталий соціально-економічний розвиток території зменшує її залежність від РФ, а в подальшому може сформувати місцеві еліти немілітарного типу, які не будуть залежати від російських еліт ні функціонально, ні фінансово. Звичайно, подібний сценарій виходить за плани окупантів», – відзначає Фріз.

Вона також звертає увагу на те, сталий соціально-економічний розвиток окупованої території призводить до зміщення соціального сприйняття військових.

«Ця страта хоч і розглядається як домінантна, однак перебування в ній вже не гарантує виключності як в фінансовому, так і в соціальному плані. Образ підприємця в суспільствах, які демонструють сталий розвиток виглядає більш прийнятним соціальним орієнтиром для багатьох молодих людей. Подібний сценарій також вибивається із завдань, які стоять перед РФ.

Кремлю потрібна збідніла територія із бізнесом та мілітаризованою владою, які зрослися між собою. Така окупована територія навіть із наявністю квазіорганів представницької влади буде повністю залежна від Росії. Відповідно її людський ресурс, територію та статус можна використовувати більш ефективно необмежений термін», – зауважує Фріз.

Крім того, депутат звертає увагу на те, що Росія тримається в позиції «над» місцевою політикою.

«Кремль дозволяє місцевим елітам активно конкурувати між собою. Це ослаблює їх, переводить вектор соціального невдоволення на внутрішні, а не зовнішні проблеми, дозволяє Росії маневрувати в рішеннях. Саме тому війна кланів в Абхазії, політична конкуренція на виборах в Південній Осетії, з іноді нелогічним закінченням (як на погляд тих, хто звик до централізованого прийняття рішень і чіткої орієнтації на певні кандидатури), місцеві конфлікти на Донбасі, передвиборчі баталії в Придністров’ї – вигідні Росії. Центру прийняття рішення в Кремлі не потрібні сильні місцеві еліти, але за великим рахунком не має різниці прізвище лідера-головне аби ця людина була повністю залежна від РФ, підконтрольна і зрозуміла їй та не була настільки сильною, щоб стати самостійною і впливовою на рівні регіону. Тому конкуренція груп впливу в Кремлі за політичні фігури (а з ними й частину фінансування) на окупованих територіях, так само як й конкуренція безпосередньо між місцевими елітами розглядається як допустима модель. Вона можлива лише за умови створення на окупованих територіях авторитарної клептократії. Така модель не тільки встановлює повний контроль за політичними лідерами, але й дозволяє постійно оновлювати щодо них компрометуючі матеріали і тримати їх в покорі не тільки за допомогою «пряника», але й «батога”. Адже найбільша загроза для Росії на окупованій території – це поява самостійного лідера, який би мав повноту влади, фінансові можливості і підтримку у населення. Такий лідер рано чи пізно може вийти з-під контролю або навіть й почати перемовини з якимось іншим, аніж Москва, політичним центром впливу», – підкреслює Фріз.

Вона переконана в тому, що надаючи окупованим територіям певної самостійності у внутрішньополітичних питаннях, Росія час від часу отримує чергову кризу на одній з територій (особливо це стосується окупованих територій Грузії) або ж непередбачувані для багатьох в РФ результати виборів в Придністров’ї.

«Однак жодний політичний внутрішній конфлікт ніяким чином не вплинув на стратегічну позицію щодо окупованих територій.
В кожному конфлікті, на кожних виборах, при кожній внутрішньополітичній війні еліти та населення окупованих територій фактично обирають між Росією і Росією. Повна соціально-економічна та мілітарна залежність від Кремля робить ці конфлікти абсолютно не важливими в стратегічному контексті.

В разі якщо РФ бачить реальну загрозу, яка надходить з окупованої території від якоїсь політичної групи чи лідера, які демонструють самостійність, питання вирішується на користь Росії всіма доступними методами. Так відбулося під час тиску на Ігоря Смірнова на окупованій території Молдови або під час південно-осетинської кризи 2011 року під час масових заворушень», – відзначила Ірина Фріз.

  Сторінка Facebook Ірина Фріз